Пам’ятка батькам від дитини-наркомана

(Ірина Даниліна, кандидат психологічних наук, переклад Ірина Давидко)

  1. Не піддавайтесь на мої провокації та не давайте мені грошей, якими б найкращими намірами я це не мотивував. Адже і ви, і я знаємо, як я їх потрачу.
  2. Не балуйте мене і не піддавайтеся ні на мій шантаж, ні на мої погрози. Я так перевіряю межі допустимої поведінки та ступінь вашої «сліпої» любові й витривалості.
  3. Не намагайтеся постійно змінювати «правила гри» у сім’ї залежно від стадії вживання наркотиків. Це позбавляє мене можливості пристосуватися до них, дозволяє мені засумніватися у їх стабільності та підштовхує на пошук нових лазівок.
  4. Не намагайтеся жити лише моїм життям, у вас достатньо своїх цілей, турбот й інтересів. Не піддавайтеся на мої постійні провокації, які змушують вас займатися тільки мною та моїми проблемами.
  5. Не лякайтеся моїх ломок, поганого фізичного самопочуття та депресій. Що емоційніше ви реагуєте, глибше співчуваєте й боїтеся, то більше шансів «утекти в хворобу» ви мені даєте. Адже це один зі способів боротьби за вашу увагу та спроба втягнути вас у співзалежність.
  6. Не вірте мені, коли я хочу вас переконати, що я ще «маленький». Зверніть увагу: я роблю це тільки тоді, коли мені вигідно. У всіх інших ситуаціях я зовсім «великий» і самостійний. Просто я хочу таким чином позбутися відповідальності за наркотизацію й перекласти її на вас.
  7. Не намагайтеся вирішити за мене проблеми у моїх стосунках з оточенням, пов’язані з наркотиками. Неважливо, з ким я намагаюся вас звести: з дилерами, з «колегами» у тусовці, зі своїми, тепер уже колишніми, «нормальними» друзями, з нашими спільними близькими чи далекими родичами, ― відмовтеся від прийняття власних рішень. Дайте мені зрозуміти, що це в МЕНЕ виникли проблеми, і «розрулювати» їх я також повинен САМ.
  8. Не виправдовуйте мою поведінку у будь-яких конфліктних ситуаціях моєю хворобою. Це привчає мене до вседозволеності, за принципом: «Ну що ти візьмеш із наркомана?». Саме така позиція мені дуже зручна і вигідна.
  9. Не виконуйте замість мене тих домашніх, навчальних, службових обов’язків, які я в змозі виконати сам, але манкую ними, посилаючись на хворобу та погане самопочуття.
  10. Не прагніть весь час виставити мені «оцінку за поведінку». Адже ті негативні бали, які я набрав на наркотиках, я намагаюся компенсувати «зразковим» виконанням усіх ваших вимог та спокутуванням власної провини у періоди просвітлення. Я виконую ваші бажання і перестаю прислухатися до своїх. Замість спроби проаналізувати весь величезний спектр думок і почуттів мені лишається одне ― почуття провини, і нову хочеться «втекти».
  11. Не вимагайте від мене пояснень «Чому я вживаю наркотики?». Я рідко можу знайти справжні причини, тому підміняю їх найпростішими зовнішніми приводами, у яких чомусь завжди винен хтось інший. Що більше ви наполягаєте на обговоренні, то більше я звикаю брехати не тільки вам, а й самому собі.
  12. Не підозрюйте мене безперервно та не перевіряйте кожен мій крок і кожне моє слово. Це ― дуже принизливо. По-перше, цим ви ще раз доводите, що я не гідний вашої довіри та ніколи не зможу її повернути. По-друге, боячись чергової сімейної сцени, я змушений брехати й викручуватися навіть тоді, коли ні в чому не провинився перед вами.
  13. Не погрожуйте мені всіма смертними карами, не обіцяйте того, чого ніколи не зможете виконати стосовно мене. Я ж знаю вас не один рік. Ваша мужність для здійснення вчинку та дії замість слів значно переконливіші, ніж чергове словесне «проробляння».
  14. У будь-якій, навіть найбільш неприємній ситуації поводьте себе гідно. Адже наркотики можуть залишитися в минулому, а повагу до вас мені б хотілося зберегти назавжди.
  15. Не читайте мені в лоб нудних лекцій про шкоду наркотиків. Я знаю наслідки вживання не гірше за вас. Крім того, це, мабуть, та тема, у якій я орієнтуюсь вільніше, та й бачив більше на власні очі, а не читав у статтях чи популярних брошурах.
  16. Не приховуйте від мене інформацію, якою б неприємною вона не була і як би не лякала, щодо проблеми наркотиків і наркотизації. Головне, щоб вона була переконливою та професійною, а не належала до розряду порожніх «лякалок». Я не проти інформаційної війни.
  17. Не намагайтеся підмальовувати і приховувати від мене відомості про стан мого здоров’я, навіть якщо йдеться про гепатит чи СНІД. Це інформація, з якою мені все одно доведеться зіткнутися. Я не зможу вам довіряти, якщо отримаю її від сторонніх людей.
  18. Ніколи не кажіть: «Я в твої роки…». Вам це здається позитивним прикладом, а мені ― прямим натяком на мою неспроможність і нікчемність. Втім, у ваші роки було, звичайно ж, багато спокус, але наркотиків не було…
  19. Не обіцяйте мені нагород і подарунків за відмову від наркотиків, не намагайтеся мене підкупити. Ця проблема не може бути предметом торгу. Я вмію торгуватися не гірше за вас і зроблю все можливе, щоб отримати й те, й інше. Навіщо ж відмовлятися ще від одного ЗАДОВОЛЕННЯ, яке саме пливе тобі до рук?
  20. Не беріть близько до серця моє хамство, нападки та спалахи агресії у ставленні до вас. Мені дуже боляче, і я не можу страждати наодинці. Я хочу, аби ви відчули те, що відчуваю я.
  21. Не відмовляйте мені у праві на помилку і зрив. Я сам діставатиму з них урок. Це не є приводом позбавляти мене надії на майбутнє.
  22. Не захищайте мене від наслідків власних помилок і зривів. Наркотики були МОЇМ вибором, і за його наслідки повинен відповідати я сам.
  23. Не страхуйте мене від невиправданого ризику й небезпечних експериментів. Нерозсудливість і відчуття власної всемогутності притаманне будь-якому підлітку. Ви все одно не зможете взяти ситуацію під контроль.
  24. Не відмовляйте мені у праві спробувати відмовитися від наркотиків самостійно без медичної допомоги. Я хочу ще раз перевірити себе. Просто проінформуйте мене, що я маю право тільки на одну спробу.
  25. Не проводьте зі мною «рятівних» бесід, коли я «під кайфом», адже я вас не чую. Виберіть більш підхожий момент.
  26. Не приховуйте від значимих для мене знайомих та родичів, що я наркоман. Як би не було вам боляче й соромно, їх необхідно чесно проінформувати, тому що це означає вашу готовність боротися, а крім того, може вберегти їхніх дітей та їхні гроші.
  27. Не обговорюйте мою наркоманію зі сторонніми людьми у моїй присутності, якщо це, звичайно, не лікар. Я не бачу в цьому ніякого сенсу, окрім прагнення принизити мене.
  28. Не шукайте в мені тільки недоліки, спробуйте побачити хоч щось гідне. Якщо я погодився лікуватися, підтримайте мене та допоможіть знайти мені лікаря.
  29. Не прагніть шукати «цапа-відбувайла» і з’ясовувати стосунки з другим із моїх батьків, намагаючись відповісти на запитання: «Хто винен?». Ваші сварки лише додають мені відчуття нестабільності. Мені здається, питання «Що робити?» значно актуальніше і привносить у сім’ю згуртованість, а не розбрат.
  30. Не ставте мені за приклад здорового брата чи сестру, не порівнюйте наші успіхи та досягнення. Заздрість породжує не любов, а ненависть.
  31. Не намагайтеся силоміць втягувати брата чи сестру до рішення моїх проблем. Не дорікайте їм за благополуччя й не звинувачуйте в безсердечності. Вони мають право на своє життя та свою частку уваги й любові.
  32. Не маніпулюйте мною через мою дівчину/хлопця. Це ― сфера мого ОСОБИСТОГО життя, яка вам не належить. Спробуйте переконати мене розповісти їй/йому про мою хворобу.
  33. Не приховуйте від мене своїх почуттів і реакцій. Поділіться зі мною своїм тягарем і болем, не ховайте їх. Ваша довіра тільки додасть мені дорослості й відповідальності.
  34. Не здавайтеся самі й не опускайте рук. Я повинен бути переконаний, що ви бачите вихід і знаєте, які конкретні кроки треба здійснити. Ваша невпевненість позбавляє мене надії на одужання і робить усі мої спроби виборсатися беззмістовними.
  35. Не відмовляйтеся від мене. Мені ще не раз знадобляться ваша допомога, підтримка й оптимізм у процесі лікування.

Comments are closed.